Дослідження впливу електро-алмазного ерозійного шліфування на мікроструктуру та властивості поверхневого шару сталі

Abstract

В кваліфікаційній роботі об’єкт досліджування – структура і властивості зразків зі сталей У7 та 40Х в різному вихідному стані після електро-ерозійного алмазного шліфування. Мета роботи – дослідження впливу електро-ерозійного алмазного шліфування (ЕЕАШ) на структури поверхневого шару (ПШ) сталей у різному вихідному стані: без термічної обробки, після нормалізування, гартування, гартування з низьким (сталь У7) та високим відпуском (сталь 40Х) для визначення структурної чутливості сталі до імпульсного поверхневого зміцнення. Методи досліджування – металографічний аналіз поверхневого шару сталевих зразків та визначення зміни їх мікротвердості. На підставі вивчення і порівняння ступеня зміцнення різних вихідних структур зразків зі сталей У7 і 40Х для ефективного ЕЕАШ-зміцнення можна зробити наступні рекомендації: 1. Для забезпечення високої твердості і зносостійкості ПШ найбільш сприятливою вихідною структурою для зміцнення є структура мартенситу відпуску, вміст вуглецю, близький до евтектоїду (0,8 %) є оптимальним для зміцнення ЕЕАШ. 2 Для доевтектоїдних середньо вуглецевих сталей окрім мартенситу відпуску не можемо рекомендувати іншу вихідну структуру, оскільки ПШ сталі не набуває високої твердості. 3. Для деталей з інструментальних сталей, близьких за вмістом вуглецю до евтектоїдних (У7, У8, 65Г) можна рекомендувати вихідну структуру тростит відпуску, але твердість ПШ буде на 2000 МПА нижче.