Дослідження впливу сірководневого окрихчування на структуру та властивості марганцевої сталі
Файли
Дата
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
DOI
Анотація
Дослідження присвячене вивченню механічних властивостей марганцевої сталі марки 30Г2, яка широко застосовується для виготовлення муфтових труб у нафтогазовій про-мисловості. Метою роботи був аналіз впливу агресивного H₂S-середовища на характеристики міцності та пластичності сталі, а також зміни в механізмах руйнування для розроблення рекомендацій щодо підвищення її експлуатаційної надійності. Експериментальні випробування проводилися на зразках сталі 30Г2 у двох станах: вихідному (після термічного оброблення) та після тривалої витримки в H₂S-середовищі (720 годин за методикою MCKP0I-85). У вихідному стані сталь має високі механічні характеристики: межа міцності (σВ) склала 842 МПа, межа плинності (σT) – 736 МПа, відносне подовження (δ5) – 19,6 %, а відносне звуження (ψ) – 65,6 %. Ці показники значно перевищують стандартні значення для сталі 30Г2, що свідчить про ефективність застосованого термозміцнення. Після впливу H₂S-середовища спостерігається не-значне зниження характеристик міцності (на 2–3%), що вказує на стійкість сталі до деградації міцності в агресивних умовах. Водночас пластичність зазнала більш помітного зниження: відносне подовження та звуження зменшилися на 10–13 %. Незважаючи на це, значення пластичності залишилися в межах, достатніх для забезпечення надійної експлуатації муфтових труб. Після впливу H₂S-середовища відбувся перехід до більш крихкого типу руйнування, що супроводжувався появою водневих тріщин. Ці зміни пов’язані з проникненням водню до мікроструктуру сталі, що спричиняє локальну крихкість і зниження пластичності. Отримані результати підтверджують придатність модифікованої сталі 30Г2 для використання в муфтових трубах нафтогазових трубопроводів, які експлуатуються в агресивних H₂S-середовищах. Водночас такі зміни в пластичності та типі руйнування вказують на необхід-ність подальшої оптимізації хімічного складу сталі та режимів термічного оброблення. Зокрема пропонується розглянути введення легувальних елементів, що підвищують стійкість до водневої крихкості, а також вдосконалення технологій термооброблення для мінімізації внутрішніх напружень і дефектів мікроструктури. Ці заходи сприятимуть підвищенню довговічності та надійності труб у складних експлуатаційних умовах.